ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ

ЗА НЕВИКОНАННЯ СВОЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Відповідно до статті 51 Конституції України сказано, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття (18 років).

Права та обов’язки батьків здобувачів освіти визначає стаття 55 нового Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, а саме:

«Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

1. виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;
2. сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
3. поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
4. дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
5. формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
6. настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
7. формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
8. виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
9. дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).»

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

Сімейний кодекс України, ст. 150, визначає, що батьки зобов’язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

ЗА НЕВИКОНАННЯ АБО НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ

ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

БАТЬКИ МОЖУТЬ БУТИ ПРИТЯГНЕНІ

ДО РІЗНИХ ВИДІВ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

1. Сімейно-правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);
2. Цивільно-правової (статті 1178-1183 Цивільного кодексу України);
3. Адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);
4. Кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

1. Сімейно-правова відповідальність батьків.

Частиною 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя». Ним вважається:

• незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявлення інтересу до її внутрішнього світу;
• не створення умов для здобуття нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. Такий засіб може застосовуватись тільки за рішенням суду. Так, статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров»я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування
• ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
• жорстко поводяться з дитиною;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
• засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
• засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно та договору укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки (усиновлювачі), піклувальники.

2. Цивільно-правова відповідальність батьків

батьків визначена в статтях 1178-1183 Цивільного кодексу України, а саме:

• стаття 1178 – відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою;
• стаття 1179 – відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою;
• стаття 1180 – відшкодування шкоди,завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності;
• стаття 1181 – відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми особами;
• стаття 1182 – відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами;
• стаття 1183 – відшкодування шкоди, батьками, позбавленими батьківських прав.

3. Адміністративна відповідальність батьків

встановлена, виходячи із вимог статті 184 Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Кримінальна відповідальність батьків.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 166 Кримінального кодексу України (Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування) злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.