«Сучасний вихователь це…»

«Хороший педагог - це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам був дитиною» (В.Сухомлинський).

Вихователь – найблагородніша з усіх професій, адже він – творець духовного світу особистості, а отже, й майбутнього нашого суспільства. Він відповідальний за виховання і розвиток покоління ХХІ століття. Від його особистісних якостей та професіоналізму в педагогічній діяльності залежить майбутнє не однієї дитини. Василь Сухомлинський наголошував: «Від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму і серця з навколишнього світу, - від цього значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк».

Вихователям потрібно замислитись, яку «руку ми простягаємо дитині, що пропонуємо для її розуму та серця». Чи так уже й важливо прагнути до вершин педагогічної майстерності, чи, може досить задовольнятися в справі виховання, навчання дилетантськими прийомами та методами тощо? Відповідь напрошується сама собою: «Виховувати й навчати як і лікувати, мають фахівці високого професіоналізму!»

Педагог - це носій загальнолюдського та національного, а також власного гуманістичного досвіду, та особа, що здійснює вибір, приймає самостійні рішення у розв’язанні тих чи інших педагогічних завдань, створює сприятливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей.

Змінилися діти… Наскільки вони інші, ці сучасні діти? Вони непосидючі, знервовані, нетерплячі (треба негайно і все відразу, причому щоб все робилося саме, без докладання жодних власних зусиль), емоційно нестабільні, багато заглиблених у себе. Але педагог любить всяких: веселих і сумних, щирих і замкнених, хитрунчиків і безпосередніх, дітей індиго, доглянутих і, особливо тих, що не потрібні своїм батькам.

Щоб мати моральне право вчити і виховувати інших, педагог повинен протягом усього життя вчитися і виховувати себе. Від нього вимагається глибоке й усебічне знання своєї справи на сучасному, науковому рівні.

Широка ерудиція набуває особливого значення в сучасних умовах стрімкого темпу науково – технічного прогресу, збільшення потоку інформації та розширення джерел здобутих знань. Діти та їхні батьки звертаються до вихователя з різними запитаннями, що забов’язує його до постійного пошуку, систематичного самонавчання. Педагог лише доти здатен допомагати в освіті, поки він сам продовжує працювати над власною освітою.

Професійна компетентність сучасного вихователя – знання педагогіки та психології, володіння методиками розвивальної, навчально – виховної роботи, глибока ерудиція в усіх галузях знань, що подаються дітям, широкий кругозір – кістяк високого професіоналізму сучасного вихователя.

Вихователь, який досягає вищого, новаторського рівня педагогічної майстерності, отримує від роботи величезне задоволення.